середу, 24 квітня 2024 р.
понеділок, 22 квітня 2024 р.
Вікторина «Для уважних читачів»
Визначте, хто з героїв роману «451° за
Фаренгейтом» Р.Д. Бредбері сказав ці слова.
1. «А ще думав про книжки.
І вперше зрозумів, що за кожною стоїть людина. Людина плекала свої думки. Потім
витрачала хтозна-скільки часу, аби їх викласти на папері. А мені це досі й на
думку не спадало».
2. Мені іноді здається, що водії тих автомобілів не знають, що таке
трава чи квіти, адже вони бачать їх тільки на великій швидкості, Покажіть їм зелену пляму, й вони скажуть: ага,
це трава. Рожева пляма? Розарій! Білі плями — будинки, брунатні — корови.
Одного разу мій дядько спробував їхати по шосе повільно — сорок миль на годину.
То його на два дні посадили до в'язниці. Смішно, чи не так? І водночас сумно.
3.«Зрештою, ми живемо в
таку пору, коли люди не мають жодної цінності. людина — наче паперова серветка:
в неї висякуються, зминають, викидають. Ніхто не має свого обличчя».
4. Ось, наприклад, чоловік
каже: “Що ти про це думаєш, Гелен?” — і дивиться на мене, а я нібито сиджу
отут, у центрі сцени, бачиш? І відповідаю… Стривай, що ж я відповідаю? — Вона
почала водити пальцем по рядках п’єси. — Ага, я відповідаю: “По-моєму, це
чудово!” І п’єса йде далі, поки він скаже: “Ти згодна з цим, Гелен?” Тоді знов
я кажу: “Авжеж, згодна!” Хіба не цікаво, Гаю?
5.
Вогонь — це вічний рух; це те, що людина завжди прагнула знайти, але так і не
знайшла. Або майже вічний рух. Якщо його не гасити, він горів би протягом
усього нашого життя. Що таке вогонь? Це таїна. Вчені щось белькочуть про тертя
й молекули. Але вони й самі нічого дої ладу не знають. Справжня принадність
вогню в тому: що він знищує відповідальність і наслідки. Якщо певнаі проблема
надто обтяжлива — в піч її. Зараз, … такий тягар — ви. Вогонь зніме цей тягар з
моїх плечей швидко, чисто й певно. Гігієнічно, естетично, практично.
6. «Ненавиджу римлянина на
ймення Статус-Кво... Дивися на все з подивом, живи так жадібно, ніби через
десять секунд помреш. Намагайся побачити світ. Він прекрасніший за будь-яку
мрію, створену на фабриці й оплачену грішми. Не проси гарантій, не шукай спокою
— його зараз не існує на білому світі. А коли і є, то він родич мавпи-лінивця,
що висить день і ніч на дереві вниз головою і спить, спить протягом усього
життя. До дідька!.. Струсони дерево, хай те ледащо гепнеться об землю!»
7.«Насамперед ми повинні
побудувати фабрику дзеркал і цілий рік випускати дзеркала, дзеркала й нічого
більше, щоб люди могли добре роздивитися себе в них».
8. Яка дурість — читати
вірші кожному стрічному! Це міг зробити лише безнадійний дурень. Дайте комусь
прочитати кілька римованих рядків — і він уже вважає себе володарем Всесвіту.
Ви уявили собі, що можете творити чудеса вашими книжками. Але ні, світ залюбки
обходиться без них.
9. «На все свій час. Так.
Час руйнувати і час будувати. Так. Час мовчати і час говорити».
10.
“Кожен має щось залишити
після себе. Сина, чи картину, чи побудований дім, чи хоч би стіну або пару
пошитих власноручно черевиків. Або сад, посаджений своїми руками. Щось, чого
торкалися твої руки, в чому після смерті твоя душа знайде собі притулок. Люди
дивитимуться на дерево, яке ти посадив, чи на квітку, і ти житимеш у них”.
11.
Колись, у давнину, жив на світі дурний птах на ймення Фенікс. Кожні кілька
сотень років спалював себе на вогнищі. Мабуть, той птах був кровним родичем
людини. Але, згорівши, він щоразу відроджувався, поставав з попелу. І ми, люди,
схожі на цього птаха, але маємо одну перевагу — ми знаємо, яку дурницю робимо.
Ми знаємо всі дурниці, які наробили за тисячі років.
12. «Отже, тепер вам
ясно... чому книжки викликають таку ненависть, чого їх так бояться? Вони
показують пори на обличчі життя. Тим, хто прагне спокою, хотілося б бачити лише
воскові лиця, без пор, безволосі й невиразні».
неділю, 21 квітня 2024 р.
пʼятницю, 19 квітня 2024 р.
-
https://learningapps.org/watch?v=pgzwwvqkt23
